З давніх-давен український народ мав власну культуру подачі страв та напоїв до святкового столу. Перші страви, кашу, картоплю, м’ясо, рибу подавали в глиняних мисках, варенуху, медовуху, наливки – в куманцях, плесканцях, барильцях.
Отож, сьогодні у нашій рубриці «Традиційні страви подолян» йтиметься про посуд. А саме про унікальний керамічний фігурний посуд, який використовували для зберігання, а також подачі міцних напоїв під час важливих подій. У кожному регіоні він мав свою назву: «куманець», «куман», «куманчик», «київський», або «охтирський глечик», «глечик для горілки».
Назва цього ритуального посуду походить від тюркського слова «quman», що перекладається як «кумани» – це одна з назв тюркського кочового народу – половців.
Існує версія, що цей посуд у побут українського народу потрапив від східних народів за часів Козаччини. Першими його почали використовувати козацька старшина й заможні верстви населення.
Відомо, що подільські майстри також виготовляли куманці. Були вони переважно у формі дисків або баранчиків, проте найбільш поширеними були тороїдальні куманці (у формі великого «бублика» з діркою посередині). Центральний отвір мав не лише декоративне значення, але й практичне: куманець одягали на передпліччя лівої руки, звільняючи пальці для тримання чарок, що дозволяло зручно пригощати гостей.
На відміну від суто мальованої кераміки інших етнографічних зон, на Поділлі куманці створювалися у двох виражених техніках: поливані куманці, прикрашені яскравим фляндрованим або рослинним орнаментами, та чорнолощені («димлена», або чорна кераміка), що мали витончений металевий блиск завдяки випалу без доступу кисню та загладжуванню поверхні камінцем (лощенню). Дослідники гончарства зазначали, що форми подільських куманців часто мали витончену конусоподібність або біконічність, що генетично пов’язувало їх із традиціями Трипільської культури, яка колись процвітала на цих землях.
Складний у виготовленні, пишно оздоблений, полив’яний куманець використовували господарі під час сімейних, релігійних та обрядових свят. Упродовж же року він займав почесне місце у миснику.
Значуще, що й у наш час, традиційний, раніше дуже популярний, посуд оселяється у наших домівках і знаходить своє почесне місце на святковому столі.
