В історіографії поява першого музею у Проскурові датувалась 1909 роком, проте архівні джерела підтверджують лише наміри про створення у Проскурові «Музею бджільництва із зразковою пасікою».
Розвиток музейної справи на Поділлі припав на кінець 20-х років.
У Проскурові активно до музейної справи долучились представники окружного відділу охорони здоров’я і у 1929 році створили музей санітарної культури. На жаль, точної дати, саме день та місяць, виявити не вдається. Складався музей з 4 відділів – антропологічного, санітарно-гігієнічного, мисливського та сільськогосподарського, які розміщувались у різних приміщеннях різних куточків міста. Збереглись книги наказів 1936-41 років.
Директором музею з часу його заснування був призначений лікар за фахом Семен Ісакович Лісер, який очолював заклад до липня 1941 року.
Головним завданням новоствореного музею стало виховання у населення елементарної санітарно-гігієнічної культури та пропаганда здорового образу життя. Тому не дивно, що в перші роки його роботи величезною популярністю користувався антропологічний відділ, де серед 295 експонатів були представлені різні заспиртовані органи людини (відвідувачам для порівняння демонстрували, наприклад, здорові легені і легені, вражені сухотами) і навіть муміфіковане тіло. Разом з тим, екскурсанти охоче відвідували мисливський та сільськогосподарський відділи, експозиція яких була побудована на місцевих матеріалах – були представлені опудала, гербарії тощо.
З часом відбулись внутрішні структурні зміни. Зокрема, санітарно-гігієнічний та анатомічний відділи були об’єднані у відділ санітарної культури, а мисливський і сільськогосподарський – у краєзнавчий. І, таким чином, з’явилась назва – «Проскурівський музей санкультури і краєзнавства».
Статистика 40-х років засвідчила зростання популярності музею серед мешканців Проскурівщини та гостей міста. Якщо за весь 1937 рік було трохи більше 10 тисяч відвідувачів, то за вісім місяців 1938 року музей обслужив понад 18 тисяч. А сьогодні ми спілкуємось більш, ніж з 70-ю тисячами екскурсантів та слухачів щорічно.
У ці ж роки музейні працівники організували перші власні наукові експедиції – дослідження місця знахідки кісток мамонта в с. Лагодинці Красилівського району; провели археологічні розкопи трипільського поселення у с. Кадіївці Довжоцького району. У 1940 році у краєзнавчий музей надійшло зібрання стародавніх документів XVI-XVII ст.
У березні 1941 року Проскурів отримав статус обласного центру Кам’янець-Подільської області. На початку квітня було прийнято рішення провести реорганізацію всіх проскурівських музеїв – об’єднати їх в один заклад (Проскурівський краєзнавчий музей) із наступним наданням йому статусу обласного. Проте намірам завадила війна.
Історія продовжилась після звільнення Хмельниччини від німецько-фашистських загарбників у 44-му році. На жаль, від довоєнних часів предметів не збережено, тільки частина книг з бібліотеки, а тепер фонди музею налічують біля 85-ти тисяч основного та науково-допоміжного фонду.
Музей переїжджав, змінював адреси, розширював свої межі, утворюючи філіали в різних куточках області із півдня до півночі, і від’єднував їх від себе, змужнілими та потужними. Недарма з 12-ти таких філіалів 2 отримали статус заповідників: Державний історико-культурний заповідник “Самчики” та Державний історико-культурний заповідник” Межибіж”. Музей письменника Купріна та літераторів Хмельниччини виріс до обласного літературного музею. Та й колекція творів мистецтва обласного художнього музею почала формуватися на базі нашої фондівської збірки.
Сьогодні музей складається з семи відділів.
Безумовно, основним структурним підрозділом є відділ фондів на чолі з головним зберігачем Горанською М.А., який забезпечує облік, зберігання та наукове вивчення фондових колекцій. Постійно працює фондово-закупівельна комісія, яка здійснює експертизу культурної цінності предметів, що надходять до музейного фонду. Одним із основних напрямків роботи відділу є реставрація та консервація музейних предметів.
Протягом багатьох років фахівці відділу історії, завідувачем якого є Стрижак Н.П., творчо і натхненно забезпечують виконання державної політики у сфері патріотичного виховання молоді, популяризації звичаїв і традицій українського народу, вивчення історії рідного краю.
Будучи музеєм краєзнавчого напрямку, левова частина фондівської збірки та представлення її в експозиції належить природничим матеріалам, які стали основою роботи для відділу природи, керівником якого є Мальована Н.Є., а основною метою даного відділу є популяризація Хмельниччини як туристично-привабливого регіону України з її неповторними ландшафтами та дивовижними природними скарбами.
У музеї створено науково-методичний відділ як центр моніторингу та координації діяльності громадських музеїв області. Завідувач відділу Демидко С.Ю. контролює діяльність 282-х нині діючих музейних закладів, відповідає за їх облік та звітність, надає науково-методичну, проектно-експозиційну та практичну допомогу у створенні нових або реекспозиції діючих громадських і комунальних закладів.
Забезпечує інформаційну політику музею серед широкого загалу суспільства, проводить моніторинг інтелектуальних потреб населення та організовує задоволення цих потреб шляхом проведення різноманітних заходів завідувач відділу інформації та маркетингу Мельничук О.А. разом із співробітниками свого відділу.
Великий пласт діяльності музею займає друк та поширення наукової та науково-популярної літератури. Розробляє дизайн та публікує наші видання головний інженер Стрихарчук С.В.
Наукову концепцію розвитку музею розробляє і втілює учений секретар, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України Єсюнін С.М. А науково-методичну раду, яка координує ці напрями роботи музейників, очолює заступник директора Смолій Т.В.
Над питаннями господарського, соціально-побутового та матеріально-технічного обслуговування працює господарський відділ (завідувач – Каткова С.М.), а діяльність відділу бухгалтерії (головний бухгалтер – Пасічник Л.В.) зосереджена на веденні бухгалтерського обліку та забезпеченні дотримання бюджетного законодавства.
І весь наш колектив однодумців та соратників працює на кінцевий результат високих досягнень.
Ми пишаємось своїми здобутками, а це і наші виставки, які допомагають вивчати історію, традиції, культуру, природу краю, і пошуково-дослідницька робота, і участь в міжнародних та всеукраїнських конференціях, і збереження та поповнення музейної скарбниці матеріальними та духовними цінностями. За плідною різноплановою роботою стоять люди, високі професіонали нашого музею, які згуртовано, творчо, натхненно працюють в ім’я майбутнього українського народу, адже музейник – це не професія, це – особливий стан душі, тому що, доторкнувшись душею до творінь рук наших пращурів, неможливо від’єднати себе від храму пам’яті про минуле нашої малої та великої батьківщини.
Запрошуємо Вас до зустрічі на сторінках наших соціальних мереж та безпосередньо у залах музейних експозицій!