Шановні наші поціновувачі, продовжуючи нову «смачну» рубрику «Традиційні страви подолян» від Хмельницького обласного краєзнавчого музею, сьогодні ми розповімо про звичаї та традиції хлібопекарського ремесла, тому що саме хліб займав надважливе місце у харчуванні наших земляків.
«Хліб – усьому голова», «Хліб та вода – козацька їда», «Без хліба суха бесіда» – таких прикладів української народної мудрості можна наводити безліч. Споживали його завжди багато, тому що харчування в цілому було низьким за калорійністю. З хлібом їли рідкі страви, картоплю та навіть кашу, а влітку – свіжі огірки, фрукти, ягоди, баштанні на полуденок (підвечірок).
Як же готували хліб у селянських родинах?
Пекли хліб раз або два на тиждень, розраховуючи, щоб його вистачило до нової випічки. Улюбленим повсякденним, святковим та обрядовим був хліб учинений на заквасці, яку робили на хмелю. Розчиняли хліб рано, до схід сонця – часом ввечері. В діжку наливали теплу воду, клали закваску або «рощину» – шматок тіста, залишений від попередньої випічки, додавали туди борошно та, добре розмішуючи суміш до консистенції густої сметани, ставили її у тепле місце. Коли маса починала бродити, її вимішували, досипаючи борошно. Місили тісто довго, аж поки воно не починало відставати від стінок діжі та рук. Ще раз ставили у тепле місце, щоб сходило, а пізніше виробляли хлібини.
Пекли у добре розпаленій печі на черені, підкладаючи під хлібини капустяне листя. Випікалися вони повільно – годину-півтори. Повсякденний хліб пекли з житнього борошна, а на великі свята – Різдво, Пасху, весілля – з пшеничного.
Якщо хліба не вистачало до наступної випічки, тоді пекли коржі з прісного, не заквашеного тіста. Плескатий прісний корж називали на Поділлі «плачинда», або «плацинда», а в Кам’янець-Подільському та Проскурівському повітах – «коржами», або «пляцками».
Готували коржі також з гороху, які на заході Поділля називали «матроженники». Для цього горох вимочували у воді протягом ночі, добре розтирали у макітрі макогоном, додавали пшеничної муки та пекли у печі, їли гарячими.
Знані на Поділлі й перепічки (підпалки, паляниці) – невеличкі розплескані круглі коржі або булочки, покраяні паличкою на горизонтальні та вертикальні лінії. Замішували тісто на кислому молоці з додаванням відвару вітамінних рослин. Випікали на сковороді, яку змащували олією або салом, або на черені у печі.
Наймасовішою дитячою їжею під час Медового Спасу були шулики (ламанці, шуляки) – тонкі пшеничні коржі, які ламали та вимішували з розтертим у макітрі до утворення молока маком та додавали воду, мед або цукор.
Отож, хочете дізнатися більше нової цікавої інформації, слідкуйте за нашими новими публікаціями, вподобавши сторінку Хмельницького обласного краєзнавчого музею.
