Бражник жимолостевий
Hemaris fuciformis
Оце так майстер! Оце так копіїст! Бражник жимолостевий так вдало «замімікрувався» під джмеля, що й справді «уявив» себе родичем бджоли! Зухвало літає серед білого дня, а не в сутінках; зовсім не ховається від птахів, адже він – отруйний «джміль», а не беззахисний метелик, тож, нехай вороги його бояться! А вони його й дійсно не чіпають, бо не в змозі відрізнити від справжнього джмеля: майже такого ж розміру, з коротким потовщеним смугастим тулубом, прозорими крилами та характерним гудінням під час польоту.
Цікаво, при народженні метелика його крила повністю покриті лусочками, які при першому ж польоті майже повністю обсипаються, залишаючи «скляну» поверхню в коричнюватій облямівці. Тендітність прозорих крил, які всюди «тягають» за собою масивне тіло, здається ефемерною. Натомість це – «оптичний» обман: крила джмелевидки досить «накачані» та витривалі. За їх допомогою метелик здатний не лише носити свою «ношу», а й майстерно та швидко маневрувати з нею в польоті ‒ зависати в повітрі, літати вертикально вгору, вниз і назад та навіть задом наперед. Висмоктуючи нектар, переважно, із квіток синього та фіолетового кольору, бражник на них не сідає, а на льоту занурює до їхнього «серця» довгий та міцний хоботок. І в цьому сольному танку вже не розпізнаєш «виконавця» – чи то джміль, чи то метелик, чи то справжній маленький птах – колібрі.
