Історію мистецтва та й історію країни загалом неможливо представити без іконопису. В Україні іконопис з’явився з виникненням християнства і на його становлення, безперечно, вплинули пам’ятки візантійського художнього ремесла.
Історія іконопису на камені датується першими століттями християнства. Ікони, що викарбувані на стеатиті, шиферному камені, є найдавнішими серед творів давньоруської дрібної пластики. Водночас про кам’яну давньоукраїнську ікону в широкому популярно-науковому колі згадують вкрай рідко, хоча дане явище має свою сформовану іконографічну та стилістичну традицію і, головне, є невід’ємною частиною історії образотворчого мистецтва українського Середньовіччя. Завдяки малим розмірам натільні мініатюрні іконки легко розповсюджувалися – велику їх кількість приносили до нас численні паломники. А згодом з’явилися свої майстерні при монастирях, архієрейських домах і княжих дворах.
У музейній колекції зберігається різьблена ікона, яка, без сумніву, приверне увагу багатьох.
Науковці музею запрошують охочих до нового спільного розслідування щодо карбованого зображення, яке, на жаль, через фрагментарні пошкодження, вимагає додаткової атрибуції.
Що ми маємо в активі:
- ікона знайдена у 1973 р. у напівземлянці Теліженецького городища ХІІ ст. (Старосинявський р-н);
- зображено чітко різьблені дві чоловічі постаті.
Отож, чекаємо на Ваші активні дописи по даній темі для спільного пошуку втраченої історії …
