«Ох, і злітають аркушики з календаря. Не встигли озирнутися, а на ньому перших тридцяти осінніх вже немає…»
Жовтень у народі охрестили рум’янцем осені, корінником, «місяцем голої землі» та крижаних дощів, брудником. Але рік на рік не приходиться.
У жовтні наші прадіди починали згадувати та виглядати солеників, а ще коломийців, торяників… Про кого йдеться? Так по-різному називали ЧУМАКІВ. Коломийці возили сіль із Прикарпаття – основним місцем купівлі товару була Коломия; торяники виварювали сіль у районі Бахмута й Тора, що на Слобожанщині, а чумаки везли товар з півдня.
Розпочинали заробітки після весняного обробітку землі, формуючи чумацькі валки, а поверталися додому вкрай стомлені й виснажені перед самою Покровою або навіть і пізніше.
А чи знали ви, що в дорогу чумаки завжди брали з собою півня? Виявляється, він слугував для них годинником, термометром та барометром – досвідчені доставці солі за тембром голосу півня передбачали за 2-3 доби зміну температури повітря, дощ чи сонце, вітер та його напрямок…
Хай місяць цей буде для нас усіх спокійним та добрим.
Сподіваємося, ви дізналися з нашого допису для себе щось нове.
Продовження буде. Пізнаємо рідну мову разом з обласним краєзнавчим музеєм.
На фото предмети з колекції музею:
Календар, кераміка.
