Жіночі прикраси заможніх городянок другої половини ХІІІ ст. запрошують Вас, поціновувачі історії, поринути у загадковий світ унікальних давньоруських виробів.
Літописна Болохівська земля… Проіснувавши трохи більше ста років, вона гине у вирі міжусобиць у другій половині ХІІІ ст. Її історія й сьогодні продовжує цікавити як фахівців, так і любителів старовини.
В 1970-80-х роках науковцям Хмельницького обласного краєзнавчого музею на чолі з археологом музею В.І.Якубовським довелося досліджувати давньоруські городища поблизу сіл Городище Деражнянського та Теліженці Старосинявського району Хмельницької області. Під час розкопок були виявлені скарби унікальних ювелірних виробів ХІ-ХІІІ ст.ст., які нині зберігаються в нашому музеї. Криваві події другої половини XIII ст., що відбувалися на території літописної Болохівської землі, сприяли перетворенню цих дивних речей на скарб. Більше сімсот років пролежали вони в землі і тільки сьогодні розкривають нам таємниці того часу.
Дивлячись на ці дивовижні творіння людських рук, переконуєшся, що давньоруські златоковалі були справжніми чарівниками. Використовуючи весь арсенал відомих їм технік і прийомів, вони створювали шедеври, хоч і невеликі за розмірами. До того ж давньоруські ювеліри досконало володіли символічною мовою жіночого убору, про що переконливо свідчать речі з скарбів, адже більшість їх становлять жіночі прикраси, які носили заможні городянки в Давній Русі.
Почати слід зі срібних тринамистинних скроневих кілець, які кріпились до головного убору на шкіряних ремінцях або тканих стрічках. Для їх виготовлення – ажурних, каркасних та з прорізями намистин – давньоруські ковалі використовували тиснення, позолоту, зернь (напаювання маленьких як зернята круглих «краплин») та скань (від давньоруського «съкати» – звивати). Уміле поєднання цих технік створює неповторну світло-тіньову гру і складає враження світла, що розлите навкруги. Академік Б.Рибаков пов’язував орнаментику тринамистинних кілець з ідеєю сонця, зважаючи на їх зовнішній вигляд, а також обожнювання слов’янами могутнього світила ще з давніх-давен. Про решту прикрас – у наступних публікаціях.
