9-10 березня традиційно згадуємо вершину українського письменства – Тараса Григоровича Шевченка.
Можливо, не всі знають, що Великий Кобзар бував й у нас, на Поділлі.
У 1846 р. йому довелося працювати у складі Київської тимчасової комісії, завданням якої було зібрати відомості про історичні пам’ятки, могили, кургани. Восени того ж року Шевченка з цією метою спорядили до Кам’янця-Подільського – міста, що було центром Подільської губернії.
У цьому старовинному містечку Кобзар не лише знайомився з архітектурними спорудами, але й збирав, зокрема, пісні. Відтак, колекційний альбом Т.Шевченка поповнився трьома народними піснями: «Пливе щука з Кременчука…», «Зійшла зоря із вечора…», «Ой, Кармалюче, по світу ходиш…», надиктованими Петром Чуйкевичем – викладачем Подільської гімназії.
Згадку про візит до Кам’янця-Подільського письменник залишив у повісті «Прогулянка з задоволенням і без моралі».
Дослідники вважають, що Тарас Григорович, повертаючись з Кам’янця, слідував таким поштовим шляхом: Ярмолинці-Проскурів-Меджибіж – Летичів – Новокостянтинів – Хмільник – Уланів – Бердичів – Кодня – Житомир. Отож, теоретично, поет міг зупинятися навіть у Проскурові.
Ймовірно, до Кам’янця Шевченко навіть планував повернутися, адже у листі Петра Чуйкевича до Миколи Костомарова від 18 квітня 1847 р. є рядки, де відправник запитує в отримувача «Чи повернувся Шевченко, і чи буде він літом в Кам’янці?». Та Кобзар на момент отримання цього листа вже був поза межами території сучасної України.
Залишайтеся з нами на «ПОЕТИЧНІЙ ХВИЛІ», вподобавши сторінку Хмельницького обласного краєзнавчого музею!
