Проскурівські американці
Серед найуспішніших американців ХХ ст. є чимало вихідців з Проскурова – теперішнього Хмельницького. Розповімо про деяких з них, які зробили за життя надзвичайні справи, стали відомими постатями не лише у США, а й в усьому світі.
Тед Белічко – «Титан в галузі механіки»
Тед Белічко – професор Іллінойського технологічного інституту та Північно-Західного університету, член Національної академії наук США, член Американської академії мистецтв і наук, член Національної академії інженерії США, головний редактор міжнародного наукового журналу «Numerical Methods in Engineering». Колеги-науковці охрестили Теда Белічко «Titan in the field of mechanics» – «Титан в галузі механіки». Визнання вчений здобув працюючи у США, але народився він в українському Проскурові (нині – Хмельницький).
Йшла Друга світова війна. Проскурів вже півтора року був окупований гітлерівцями. У цей складний час, 13 січня 1943 року, в звичайній проскурівській родині Белічків народився хлопчик Богдан. Мати Марія (1921-2006) доглядала за господарством, батько Степан (1915-1991) працював у конторі заготівельного об’єднання «Плодоовоч» й, крім того, був активним членом проскурівського осередку ОУН та мав надію, що у смертельній битві гітлерівців і сталіністів зможе відродитись незалежна Україна.
На початку 1944 року наближення фронту змусило родину Белічків задуматись про майбутнє. Вони розуміли, що залишитись у Проскурові, до якого ось-ось можуть увійти радянські війська – це вірний шлях до сталінських таборів. Тому у лютому 1944 року Степан і Марія з 13-місячним Богданом змушені були тікати на захід. Сім’я добралась до Польщі, звідти – до Німеччині, у місто Крефельд. Саме там батьки змінили сину ім’я – замість Богдан, яке для німців було «занадто чужим», записали – Теодор. Скорочено – Тед.
По закінченні війні родина Белічків за Законом про переміщених осіб подала заяву на еміграцію у США. Це був складний процес, адже потрібно було мати підтвердження про фінансові гарантії від громадянина США. Степан та Марія через знайомих зконтактували з професором-математиком Михайленком, який жив у Чикаго та погодився допомогти землякам.
У 1951 році Белічки прибули до США. Михайленко радо зустрів їх та надав тимчасовий притулок. Допомогли також інші представники української діаспори, яка у Чикаго була доволі чисельною. Згодом Степан і Марія знайшли роботу, родина поступово встала на ноги, заселилась у власне житло.
Дружба з професором вплинула на життя юного Теда, якого той з дитинства зацікавив математикою. Хлопець отримав стипендію на навчання в престижній школі Френсіса Паркера, по закінченні якої вступив у математичний клас школи при Іллінойському технологічному інституті, а згодом і до самого вишу. У студентські роки обдарованому юнаку двічі пощастило – він став учнем видатного професора Філіпа Ходжа та зустрів свою майбутню дружину Гейл.
Під опікою професора Ходжа Т. Белічко успішно закінчив у 1965 році інститут, за три роки отримав докторську ступінь та почав викладати. В особистому житті теж все склалось – у 1967 році одружився з Гейл, з якою мав трьох дітей: Петра, Ніколь і Юстину.
В Іллінойському університеті Т. Белічко викладав майже десять років пройшовши шлях від доцента до професора. У 1977 році Тед перейшов до одного з провідних університетів США – Північно-Західного (Northwestern University) в Еванстоні, де очолив Департамент теоретичної та прикладної механіки. За десятиліття праці він зробив фундаментальний внесок у механіку твердих тіл, і особливо до обчислювальної механіки. У 1999 році він розробив розширений метод скінченних елементів (XFEM) для моделювання розповсюдження дефектів і руйнації, який й до цього часу використовується у всьому світі. Крім того, Т. Белічко розробив систему комп’ютерного моделювання автомобільних аварій, яка дозволяє аналізувати руйнування автомобілів, не проводячи фізичних краш-тестів. Саме ці новаторські методи нашого земляка допомогли автокорпораціям світу розробити більш безпечні автомобілі. Отож, сідаючи за кермо іномарки, згадуємо того, кому ми завдячені безпеці…
Відсвяткувавши 70-річний ювілей, Тед Белічко мав ще чимало планів у наукових дослідженнях. На жаль, виконати їх не встиг – 15 вересня 2014 року пішов у вічність…