Поціновувачі старовини Проскурова високо оцінюють дві поштівки понад сторічної давнини з видами проскурівського костьолу Святої Анни. Перша з них зафіксувала старий костьол ХІХ ст., а друга – зображення нового, який був збудований на місці старого на початку ХХ ст. неподалік від теперішнього головного входу в центральний міський парк ім. Чекмана. На жаль, нині цього величного красеня не існує… Радянські богоборці не пощадили храм – у 1936-1938 рр. його розібрали, а те, що залишилось – висадили у повітря. Отож, до наших днів збереглося лише декілька світлин того костьолу та одна з поштових карток початку ХХ ст., про які йде мова і яку дослідники знайшли лише нещодавно. Найцінніше в ній те, що під зображенням костьолу вміщено прізвище доволі відомого київського архітектора того часу, що спорудив його, – К. Іваницького.
Костьол у Проскурові існував із давніх часів – ймовірно з XVI ст. Спочатку то була каплиця, а з 1716 р. – парафіяльний костьол Св. Анни. Був він тоді дерев’яний й до початку ХІХ ст. став ветхим. У 1801 р. місцева католицька громада розпочала збір коштів на перебудову костьолу на мурований. Задумане здійснили у 1808-21 рр. Яким був той храм, ми бачимо саме на першій поштівці: середніх розмірів і зі дзвіницею, що винесена окремо.
Наприкінці ХІХ ст. знову постало питання про будівництво більш просторого костьолу. Декілька років представники парафії вишукували кошти та намагались знайти проектанта. Справа зрушилась у 1905 р., коли у Проскурівському костьолі з’явився новий настоятель – ксьондз Казимир Носалєвський. Саме йому вдалося залучити К. Іваницького до виготовлення проекту. Зодчий якісно виконав замовлення й за рік на місці старого храму розпочалось спорудження нового. Саме з нагоди нового будівництва була видана друга поштова картка.
Що стосується постаті архітектора, то відомо, що Кароль Людвігович Іваницький (1870-1940) народився в селі Таганча Київської губернії, у 1894 р. закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки. Працював на Правобережній Україні й у Києві наприкінці XIX – початку XX ст., виконав низку споруд, серед яких житлові будинки та католицька лікарня в Києві, будинок кадетського корпусу в Сумах, дворянський банк у Рівному, декілька костьолів і каплиць, понад десяти панських садиб в селах Київщини, Волині та Поділля. Після революції 1917 р. архітектор переїхав до Польщі. Там, у 1920-30-х рр., опублікував чимало досліджень з історії архітектури. Як архітектор працював спочатку в Люблінському воєводстві, а згодом – Варшаві. З 1924 р. Іваницький почав співпрацю з міністерством закордонних справ, на замовлення якого збудував польське посольство в Анкарі (Туреччина), приміщення консульств у Берлині, Бухаресті, Відні та ін. Тим не менш, однією із найяскравіших споруд, яка була збудована за проектом Кароля Іваницького, так і залишився костьол Св. Анни у Проскурові.
