На зміну весні, напинаючи червневі вітрила тепла, літо легко та лагідно починає пливти по землі і над нею. Після білих, синіх та жовтих кольорів перших квітів горять майстерно виписані, ніби пензлем, півонії; приваблюють до себе пахощами троянди усіх відтінків червоного; яскравіють серед буйної трави ніжні гвоздики; рум’яніють боки суниць, полуниць, малини…
Шостого сина року називають Червень – «красивий», «красний». Здавна слов’яни о цій порі збирали з коренів лісових рослин особливу комаху – кошеніль (вид червеців). З неї виготовляли багряну фарбу, в яку занурювали бойові знамена княжих дружин. Звідси й пішов вислів «червлен стяг».
У численних народних прислів’ях зустрічаються ще й такі назви: світогрій, щедрій, хліборост, сінокосень, бджоляр. Відомі також й діалектні форми величання: ґедзень (від слова ґедзь) та бидзень (від бицькатися) – у цій порі тварини, відганяючи кровососів, брикаються, бицькаються, тож, ведуть себе неспокійно.
Хай місяць цей буде для нас усіх спокійним та добрим.
Сподіваємося, Ви дізналися з нашого допису для себе щось нове.
Продовження буде. Пізнаємо рідну мову разом з обласним краєзнавчим музеєм.
