Вперше в Україні закон про загальний військовий обов’язок був прийнятий в роки Української революції 1917-1921 років. Рада міністрів Української держави гетьмана Павла Скоропадського 24 липня 1918 року ухвалила цей закон і затвердила план організації армії. Строк служби визначили: в піхоті – 2 роки, в кінноті й артилерії – 3, на флоті – 4.
Призов новобранців до війська був призначений на 15 листопада 1918 року. Проте листопадове повстання проти гетьманату і прихід до влади Директорії не дали змоги вчасно провести запланований набір новобранців. Його перенесли на початок 1919 року. Директорія УНР нашвидкоруч видала низку законів щодо поліпшення служби в українській армії. В одному з них 15 січня 1919 року був прийнятий зразок присяги або, як тоді її називали, – «Обіцяння». Згодом, 12 березня, отаман Симон Петлюра затвердив новий текст присяги Українських військ. Заприсягали козаки та старшини, як правило, урочисто, інколи в присутності високих посадових осіб держави.
Що стосується призову новобранців, то він розпочався 10 лютого 1919 року. Причому, військово-політичне становище УНР (під її контролем був лише частина країни – Поділля і Волинь) складалося таким чином, що до лав української армії пішли здебільше наші земляки. Зокрема, у Проскурові (нині – Хмельницький) вдало пройшло поповнення 1-го та 3-го піхотних полків Українських Січових стрільців, був сформований новий 5-й піхотний полк. Чимале поповнення січовики отримали у Старокостянтинівському повіті. Це дозволило з полків сформувати дві дивізії, які об’єднали в Групу Січових стрільців під командою полковника Євгена Коновальця. За неповний місяць інтенсивної підготовки та навчань, а також свіжого поповнення Січові стрільці повністю відновили боєздатність і станом на 4 березня 1919 року нараховували 7500 багнетів лише в піхотних частинах.
Й, хоча у війську було сутужно – не вистачало одягу та взуття, харчування було нижче встановлених норм, періодично спалахували епідемії тифу та холери, тим не менш перший призов пройшов цілком вдало. Більш того, зафіксовано чимало прикладів, коли юнаки-подоляни майже цілими селами йшли до Армії УНР та з честю виконували присягу. Наприклад, за один день вояками стали 57 парубків із села Женишківці Летичівського повіту. Їм навіть було дозволено сформувати свій окремий підрозділ (півсотню) та обрати старшину (півсотенного). А вже за два тижні козаки рушили на фронт проти більшовицького війська…
