У 1918 року в губерніях і повітах Української Народної Республіки (УНР) при комендатурах почали створювати територіальні військові частини – охоронні сотні. Однією з перших в Україні така сотня була організована в Проскурові (нині – Хмельницький).
1 квітня 1918 року за наказом Подільського губернського коменданта із штату Збручанської січової сотні була створена Проскурівська повітова охоронна сотня. Сотенним затвердили А. Червінського, який вже мав досвід служби у січовому стрілецтві. 16 квітня охоронна сотня виставила перших вартових на під’їздах до Проскурова та важливих об’єктах міста. Вартові змінювалися щодобово, козаки були озброєні гвинтівками та шаблями.
Після встановлення гетьманської влади (29 квітня 1918 року), яка взяла курс на організацію міцного місцевого адміністративного апарату, роль охоронних сотень помітно зросла. З травня був оголошений добровільний набір козаків до Проскурівської сотні, який з успіхом провели за кілька тижнів. З навколишніх сіл – Малиничі, Карпівці, Ружична, Заріччя, Олешин – чоловіки охоче йшли «записуватися в козаки».
Треба було лише мати відмінне здоров’я та вік від 18 до 25 років. Зазначимо, що служба добровольців оплачувалася: козак отримував 90-100 карбованців на місяць, підстаршина – 110-150, старшина – до 500. Багато це чи ні? Для порівняння: фунт хліба коштував 1 карб. 60 коп., фунт сала – 5 карб. 50 коп., кварта молока – 60 коп.
Достатня кількість новобранців дала змогу вже з 8 травня 1918 року сформувати другу вартову сотню, а з 26 травня – третю. На початку червня всі три сотні об’єднали у єдиний підрозділ – Проскурівський повітовий вартово-охоронний курінь. Командиром призначили осавула В. Мацькевича. Усього у складі куреня було 533 чоловіки, з яких 478 старшин і козаків та 55 «немуштрових спеціалістів». Щодо останніх, то в місті був навіть оголошений конкурс на ці посади. Потрібні були 3 фельдшери, 6 кашоварів, 4 пекарі, римар, кравець, коваль та інші. Платня від 90 крб. (кашовар) до 150 крб. (коваль).
Більшими стають можливості куреня. Він цілодобово виставляв 54 пости вартових біля найважливіших об’єктів у Проскурові (державні установи, підприємства, пошта, скарбниця) та 20 у повіті: у Гречанах, Наркевичах, Війтівцях, Чорному Острові, Ярмолинцях.
Лад у курені був побудований за зразком регулярних військових частин. З перших днів було запроваджена муштра, навчання військових наук, заняття зі зброєю. Такі кроки зробили з куреня справжню боєздатну частину. І коли у 1919 році розпочалась військова агресія більшовицької Росії проти УНР, значна частина козаків Проскурівського куреня пішла до лав діючої української армії та встала на захист рідної Вітчизни…
