Серед найуспішніших американців ХХ ст. є чимало вихідців з Проскурова – теперішнього Хмельницького. Розповімо про деяких з них, які зробили за життя надзвичайні справи, стали відомими постатями не лише у США, а й в усьому світі.
Гаррі Мармер – океанограф, експерт з припливів і течій
Життя людини на океанському чи морському узбережжі залежить від водної стихії, штормів, припливів, відливів тощо. Прогнозування подібних природних процесів для людства є надважливим і з великою точністю стало можливим лише в останнє століття й, передусім, завдяки нашому земляку Гаррі Мармеру – інженеру, математику і океанографу, співробітнику Берегової та геодезичної служби США, який став всесвітньо визнаним експертом з припливів та течій.
Гаррі Аарон Мармер народився 21 червня 1885 року в Проскурові (нині – Хмельницький) у родині міщан Ісаака Дове Мармера (або Марнера) і Рахіль Сігал. Коли хлопцю виповнилось чотири роки, родина емігрувала до Сполучених Штатів та з кінця 1889 року оселилась у штаті Нью-Джерсі. Гаррі отримав початкову та середню освіту в державних школах штату, у 1907 році закінчив найбільший вищий навчальний заклад Нью-Джерсі – Ратгерський коледж (з 1924 р. – університет) зі ступенем бакалавра наук з інженерії. У 1907 році його прийняли на посаду головного математика у відділ припливів і течій Берегової та геодезичної служби США. Служба працювала у Вашингтоні. Отож, Г. Мармер переїхав у передмістя столиці, до штату Меріленд. Там він зустрів супутницю свого життя Хейзел Еллісон Дейкін, з якою одружився 16 листопада 1916 року та мав двоє дітей – сина Калмона і доньку Ненсі. Згодом родина придбала житло у самій столиці, округ Колумбія.
У Береговій та геодезичній службі США Гаррі Мармер спочатку керував секцією математичного аналізу припливів, а у 1920 році став помічником начальника відділу припливів і течій. Одночасно з успіхом закінчив магістерський курс Ратгерського університету.
З 1920-х років Гаррі Мармер очолював програму припливних досліджень уздовж узбережжя Сполучених Штатів і прилеглих до них територій, а також ініціював у 1941 році спільну припливну програму на західному узбережжі Південної Америки та у 1947 році припливні дослідження островів західної частини Тихого океану. Ці проєкти зробили доступними для океанографів точні довгострокові дані для великих територій, де раніше було дуже мало спостережень про припливи. Він створив станції вимірювання припливів і відливів у Північній та Південній Америці, на островах Тихого океану, особливо пишаючись станціями в Магеллановій протоці та на Гуадалканалі. Вчений запровадив методи аналізу та критерії, які дозволили відокремити наслідки локальної деформації земної кори від евстатичних змін рівня моря. Програма роботи, яку він започаткував, зрештою дала надійні висновки щодо сучасних тектонічних процесів і темпів зміни кількості води в океанах.
Ім’я вченому зробили дві фундаментальні монографії – «The Tide» (Припливи) і «The Sea» (Море), які стали класикою для океанографів усього світу. Ним також підготовлено чимало наукових праць: «Припливи і течії в гавані Нью-Йорка», «Прибережні течії уздовж тихоокеанського узбережжя Сполучених Штатів», «Базові площини припливів», «Гольфстрім та його проблеми», збірки з діаграмами, картами тощо.
У серпні 1953 року 46-річна кар’єра Гаррі Мармера завершилася – хвороба не дозволила йому працювати надалі. А вже за два місяці після виходу на пенсію, 5 листопада 1953 року, вчений помер у лікарні університету Джорджа Вашингтона у Вашингтоні, округ Колумбія.
За свою кар’єру Гаррі Мармер отримав багато відзнак і нагород. Серед них – Золота медаль Міністерства торгівлі США – виняткова нагорода, яку він отримав у Вашингтоні 14 лютого 1949 року «за видатний внесок у державну службу, націю та людство». Іншою важливою нагородою стала Медаль Олександра Агассіса, яку він отримав у 1951 році від Національної академії наук США. А ще на честь нашого земляка було названо науково-дослідницьке судно USC&GS Marmer, яке у 1957-1968 роках досліджувало припливи та течії уздовж східного узбережжя США.
