Місяць травень наші прадіди називали дещо лірично, з почуттям: соловейків, п’янкий, росяник, грозовик, дощовик, зеленошумний. Чарівні травневі духмяні дні! Скупані у дощах, що на квіт-зіллі матері-природи настояні, променями сонечка теплого наскрізь прогріті, живильними соками напоєні, шовкотравими косами перевиті й хороводами квітів розцвічені…
Наші пращури, будучи чудовими фенологами, щомісяця, а особливо в травні, намагалися уважно спостерігати за живою природою та передбачати погоду. Вони постійно прислухалися до голосу природи, з повагою ставилися до природних явищ, що й позначилося, насамперед, на побуті та культурі нашого народу, національних традиціях.
Багатовіковий досвід та знання використовувались у землеробстві. До прикладу: тільки-тільки з’явилися проліски – час орати ниву; зацвіла осика – пора моркву сіяти; зацвіла черемха – треба саджати картоплю; розпустилися перші листочки на березі – кидай овес у землю. І це ще не весь перелік багаторічних спостережень, хоча нині строки польових робіт значно змістилися.
Хай місяць цей буде для нас усіх спокійним та добрим.
Сподіваємося, Ви дізналися з нашого допису для себе щось нове.
Продовження буде. Пізнаємо рідну мову разом з обласним краєзнавчим музеєм.
На фото предмети з колекції музею:
Біноклевидна посудина та антропоморфні статуетки (Трипілля)
Календар
