Маківку літа – сьому сходинку року – слов’яни називали всілякими «іменами» й пов’язували з різними видами трудової діяльності о цій порі: білень – час відбілювати полотно, пасень – найкращий період для відгодівлі худоби, косень – у розпалі сіножать, суничник або чорничник – масове збирання ягід. Відомі ще й такі назви, як громотворець, жарник, жнивар, сінозарник.
Розповідаючи про липень, не можна не згадати про «птаха сонця» – білого з чорною ознакою, довгими ногами та дзьобом. Про кого йдеться ? Саме так, це – лелека! А от чи знаєте, від кого лелеки рід ведуть? За народним повір’ям, від нас – людей…
За легендою усю плазуючу «братію» (змій, слимаків, ящірок, жаб) Господь зібрав у мішок та віддав одному чоловікові, щоб той заніс цей вантаж на край світу, на болота. Головне – не зазирати у мішок! Поніс… Але чоловікові дуже кортіло подивитись на поклажу, що воно там! Не втримався, розмотав мотузок, а звідти й полізли-посипалися усі бранці. Кинувся нещасний їх збирати – де там! Розгнівався Бог на чоловіка та наказав спокутувати провину, перетворивши його на чорногуза. І перевтілитися знов на людину бідолага зможе лише тоді, коли позбирає все, що втекло з мішка. Де правда, а де вигадка – одному Богу відомо.
Сподіваємося, Ви дізналися з нашого допису для себе щось нове.
Хай місяць цей буде для нас усіх спокійним та добрим.
Продовження буде. Пізнаємо рідну мову разом з обласним краєзнавчим музеєм.
