Продовжимо знайомитись з мешканцями країни ефемероїдів? Сьогодні це буде не казка і не легенда ‒ ми пропонуємо вам подорож у часі. Але спочатку трохи таємничості й тому, даруйте, ми не одразу розкриємо назву квітки.
Тож, ласкаво просимо до доби неоліту. Згідно археологічних досліджень, саме цим періодом (10000-7000 р. до н. е) датуються настінні розписи, які було зроблено фарбами, виготовленими на основі цієї рослини. Її волокна під час піткання вплітали в тканину для жертовних обрядів стародавні перси. І, звичайно ж, з неї отримували ароматичні олії й готували пахощі.
Отож, дозвольте відрекомендувати ‒ шафран, або крокус. «Кroke» в перекладі з грецької ‒ нитка, волокно; «sepheran» арабською ‒ жовтий.
«Заплющ очі й уяви благородний шафран, і тоді ти побачиш усе: благородну синь неба, загадковий жовтий місяць, рожеву ранкову зорю й лілово-багряні сутінки», ‒ розповідає старовинна східна легенда.
Рослині присвячена фреска «Збирач шафрану» (1800-1700 рр. до н.е.), на якій зображено чоловіка, що схилився над білими квітами ефемероїда. Витвір мистецтва знаходиться на о. Кріт в стінах Кносського палацу ‒ архітектурної пам’ятки Егейської культури.
Інші фрески із зображенням урочисто одягнених, і святковими зачісками жінок, які збирають шафран, знайдені під час археологічних розкопок на о. Санторіні і стосуються часів Мінойської цивілізації (3000-1000 рр. до н.е.).
Перші писемні згадки про рослину зустрічаються у шумерському клинописі (3000 до н. е.). Відомо, що саме шумери першими почали вживати шафран в їжу.
У відомому папірусі єгиптянина Еберса (1600 до н. е.) наведено 30 цілющих засобів, куди входить ця рослина.
Опис чудодійних лікувальних властивостей рослини знаходимо у китайських медичних трактатах 2600 р. до н.е. та єгипетських текстах 1500 р. до н.е.
Фінікійські купці вже у XIII-VIII ст.ст. до н.е. успішно торгували шафраном. Існує версія, що саме фінікійські майстри першими за допомогою крокусів почали фарбувати тканини.
Традиція використання шафрану в якості фарбника зберігається й в сучасних технологіях виготовлення «Перських» килимів.
«Золота квітка» згадується у Старому Заповіті у піснях Соломона як фарбник і пахощі.
Воїни Олександра Македонського використовували первоцвіт для лікування поранень, а сам правитель додавав рослину у вино й приймав з неї ванни.
Клеопатра вважала запорукою своєї молодості шафранові ванни.
Єгипетські цілителі лікували крокусом шлунково-кишковий тракт. Рослину використовували для бальзамування.
Через значну вартість (щоб отримати 1 кг шафрану, необхідно зібрати тичинки з 200000 квітів), рослина є показником марнотратства, що межує з божевіллям. Відомо, що Нерон, щоб підвищити свою популярність і стати імператором, наказав посипати дороги Риму крокусами, щоб прості смертні хоча б на один день торкнулися розкоші.
Римський імператор Геліогабал (204-222 рр.) плавав у ставках, води яких були ароматизовані шафраном. Під час бенкетів, він та його гості лежали на подушках, наповнених шафраном, ним же ж була вкрита підлога бенкетної зали.
Авіценна зазначав, що шафран, який отримували хворі на сухоти (навіть на останній стадії), додавав тривалості життя.
У часи Хрестових походів спеція та її насіння поширилась країнами Західної Європи.
В Ессексі знаходяться руїни стародавнього замку Шафран Волден (XII ст.), названого на честь рослини, що вирощували в даній місцевості Англії. Першою європейською країною, яка почала вирощувати рослину на плантаціях стала Іспанія.
У XIV ст., з початком Другої пандемії чуми, активізувалося використання шафрану, який входив до складу протичумних лікарських засобів.
Арнольд з Вілланови ще у XIV ст. цілком справедливо писав у «Солернському кодексі здоров’я»:
«Думка є, що шафран надає й доброго настрою, й сили,
В члени вливає він міць, і печінку оновлює в нас…»
Флорентійський лікар Савонарола (1452-1498 рр.) свідчив, що італійки вживали шафран для полегшення родової діяльності.
У Середні віки шафран був у 15 разів дорожчий за перець! Це в ті часи, коли заможну людину називали «мішком перцю»! За підробку шафрану у Німеччині XIV-XVI ст.ст. спалювали або живцем закопували у землю.
На весіллі в Іспанії шафран був і залишається найдорогоціннішим подарунком для молодят, адже 1 г спеції коштує від 20 євро.
У сучасному світі шафран вирощують в Ірані, Індії, Іспанії, Греції, Франції, Англії, США та Грузії.
І хоча все, що ми розповідали про рослину, стосується шафрану посівного (Crocus sativus), інші види крокусів (їх відомо близько 70) є не менш прекрасними. Недарма давня легенда стверджує, що ці квіти зросли на місці зустрічі сонця й веселки, яка з’явилась після холодного весняного дощу.
До речі, у Великобританії є традиція милуватись весняними формами крокусів, а саме – шафраном Гейфеля. Вважають, що квітка налаштовує сильну половину людства на романтичний настрій, зароджує любов до рідної домівки й сімейного вогнища.
З шафраном пов’язано багато романтичних історій. Ось одна з них:
«Це трапилось у 1975 році. Англієць Джон Тренфілд довго думав, який подарунок зробити дружині до дня срібного весілля. Жінка, котра двадцять п’ять років дарувала своєму чоловікові щастя, заслуговує на особливу шану, чи не так? Хотілося чогось незвичайного, особливого, вишуканого, і врешті сер Джон знайшов вихід із становища…
Він довго морочився з дерном перед своїм будинком, зате в день врочистості здивовані гості побачили ювілейні цифри півметрового розміру, а поміж ними зрозумілий кожному символ: триметрове серце, пробите стрілою, з написом зсередини: «Місто Лілі». Там познайомилось подружжя, що зуміло і по чверті віку зберегти свою любов».
Тисячі крокусів довелось виростити Джону Тренфілду, аби потішити свою дружину!
В нашій області ця квітка зрідка зустрічається в заказниках Панівецька Дача, Сатанівська Дача, Совий Яр та Циківський; занесена до Червоної книги області.
