Охайність борсуків на межі патології. Вони ніколи не дозволять собі скуштувати «смачний бутерброд», сидячи на власному ліжку, бо в норі не можна смітити!.. Та про все по порядку.
В народі здавна борсук має славу звіра вальяжного, домовитого, господарського і надто охайного. Його житло організовано з комфортом і він дбайливо ставиться до порядку в ньому. Назвати домівку тварини норою важко. Швидше, це – «підземні хороми». Затишні, теплі, добре вентильовані, з чистим, утрамбованим «парадним під’їздом», поблизу якого розташовані туалетні ямки. Заповнить борсук одну ‒ зариє, а нова ямка ‒ на черзі. Зоологи навіть шуткують, що ідею будівництва громадських туалетів запозичили саме у цих тварин, які своєю «територіальною громадою» прицільно справляють потребу в спеціально відведеному місці.
У центрі борсучого житла ‒ простора гніздова камера, підстилка в якій змінюється двічі на рік. Під час генерального прибирання, навесні та восени, звір викидає накопичений за півріччя «мотлох» і «організує» собі свіже «ліжко» з запашних трав, фітонциди яких сприятливо впливають на здоров’я господаря і вбивчо на його нашкірних паразитів.
Борсук ретельно стежить не лише за порядком у домівці, а й за своєю зовнішністю. Перед кожним виходом «у світ», в тому числі й перед полюванням, він очищає шкірку від землі, що прилипла, розчісує прим’яті шерстинки тощо. Навіть ще «нерозумні» малюки вже «з пелюшок» без кінця зачісуються кігтиками, чепуряться, вилизуються.
Спосіб життя, безстрашність, з яким борсук захищає своє сімейство і власне життя, здавна вселяють повагу до цього звіра та в багатьох культурах уособлюють його з життєвою мудрістю і гармонією.
Більше цікавинок про місцевий «зообомонд» у книжці «Дивовижні звірятка» видавництва Хмельницького обласного краєзнавчого музею, яка є в реалізації.
P.S.
Під час зйомки жоден з музейних предметів не постраждав.