На початку січня 1846 року в Києві була створена одна з перших таємних організацій України політичного спрямування – Кирило-Мефодіївське братство, яка проіснувала не більше п’ятнадцяти місяців, однак мала величезний вплив на українське національне відродження у ХІХ столітті.
З-поміж дванадцяти учасників братства – історик та етнограф Михайло Костомаров, поет і художник Тарас Шевченко, письменник і етнограф Пантелеймон Куліш та ін.
Братчики ставили перед собою декілька фундаментальних завдань. Передусім, це побудова майбутнього суспільства на засадах християнської моралі шляхом здійснення ряду реформ. Друге завдання – створення демократичної конфедерації слов’янських народів на принципах рівності та суверенності. Третє – найважливіше – знищення царизму і скасування кріпосного права.
Програмні положення були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті слов’янського братства св. Кирила і Мефодія».
Однак амбітним планам здійснитися було не доленосно. Причина тому – донос О.Петрова, сина жандарма, студента Київського університету.
Як наслідок – всіх членів Києво-Мефодіївського братства заарештували та покарали різними термінами ув’язнення та заслання.
