Сьогоднішня історія про одну з улюблених зимових забав – ліплення сніговика, який став традиційним символом зимових свят не тільки в Україні, а й у різних куточках світу. А звідки ж взявся сніговик? І як правильно – сніговик чи снігова баба? Отже, декілька фактів про цього популярного зимового персонажа.
Історики та дослідники народної творчості не можуть однозначно відповісти на питання, коли з’явився сніговик. Є кілька версій, гіпотез та легенд.
Сучасний дослідник Боб Екштейн у своїй книзі «Історії сніговика», проаналізувавши різні художні зображення в бібліотеках, картинних галереях та музеях Європи, стверджує, що найбільш раннім доказом існування сніговика є мініатюри на полях книги «Часослов» 1380 року, яку було віднайдено в Королівській бібліотеці Нідерландів.
За однією з легенд, сніговиків у вжиток ввів католицький святий Франциск Ассизький у ХІІІ ст. Він вважав створення сніговиків своєрідним методом боротьби з бісами. Сніговики з мітлами-зброєю були вартовими житла, не пускаючи туди злих духів.
За іншою легендою, 1493 року вперше зліпив снігову фігуру скульптор, поет і архітектор Мікеланджело Буонарроті на замовлення правителя Флорентійської республіки П’єра де Медічі. Робота була виконана, і сучасники відзначали її красу, але жодних відомостей про те, як виглядав сніговик, не збереглося.
Перше фото сніговика у 1853 році зробила Мері Ділвін з Уельсу. Цей знімок зберігається у Національній бібліотеці Уельсу.
Сучасний та звичний для нас образ сніговика створений завдяки різним мультфільмам та казкам. Насправді ж сніговик, якого ліпили більше 100 років тому, не був схожий на сучасного. Справа в тому, що більшість давніх переказів говорить, що перші сніговики зображувалися недобрими, лютими сніговими монстрами, які виникли в ті давні часи, коли в Європі були суворі зими з лютими морозами і хуртовинами. У північних країнах сніговики частіше уособлювали злих духів. А мешканці Норвегії вірили, що розглядати їх вночі через штори небезпечно!
На Русі сніговиків ліпили з давніх-давен та поважали, як і володаря зими Мороза. Їх просили про зменшення холоду. До того ж наші предки вірили, що хурделицею, снігопадами керують духи-жінки. Тому і ліпили на своїх подвір’ях снігових баб, щоб віддати данину духам взамін на добру і теплу погоду.
Європейці ж вважали снігову бабу чоловіком, його завжди розкішно прикрашали: вбирали в гірлянди, закутували в шарфи та давали в руки великі густі мітли. Ніс із морквини задобрював духів урожаю та родючості, а перевернуте відро символізувало достаток в сім’ї. А в Румунії для здоров’я родини і захисту від злих духів сніговика прикрашали намистом з головок часнику.
Лише в XIX ст. сніговики стали позитивними героями новорічних казок, з’явилися на вітальних листівках і завоювали любов дітей в усьому світі.
Сьогодні ліплення сніговика в усіх країнах – це, в першу чергу, цікава та весела зимова розвага. Отож, як тільки випаде сніг, – гайда ліпити сніговика або снігову бабу, адже це ще один привід зібратися сім’єю чи з друзями і весело провести час.
А ми, як завжди, ділимось з вами цікавими музейними предметами з фондів Хмельницького обласного краєзнавчого музею. Вашій увазі скульптурна композиція «Зимовий дворик» Полонського заводу художньої кераміки авторства Албул В.В. та Албул Н.А.
