Бражник бузковий
Sphinx ligustri
Сім місяців під землею, в абсолютній темряві, на глибині, що майже в шість разів перевищує довжину власного тіла (для людини ‒ це практично чотири поверхи донизу); в холоді – лише знизу підстелений «плед»-павутинка; без рухів, хоча іноді може ворушити черевцем; без їжі, проте дихає та випаровує воду, ‒ так проводить зимівлю лялечка бражника бузкового. Єдиний її захист від ворогів в цей період – хітинова оболонка, яка не кожному з них «по зубах». Саме під її захистом, всі ці сім місяців, завдяки кардинальній анатомічній перебудові комахи відбувається велика метаморфоза – перетворення гусениці на метелика. Закінчиться вона лише наприкінці весни, коли встановиться стала тепла погода і лялечка, прикладаючи неймовірні зусилля, підніметься на поверхню, щоб визволитися з хітинового «полону» та розправити й висушити крила для першого польоту.
При народженні цьому метелику потрібно досить обережно поводитися не лише з тендітними крилами, а й з довгим хоботком, який весь цей час розвивався та «зберігався» в спеціальному «футлярі» ‒ окремо прилеглому до лялечки чохлі, що зовні схожий на ручку глечика.
Спостерігати «трапезу» та красоту польоту бузкового бражника ‒ найкрупнішого завсідника наших парків і садів ‒ можна в сутінках під час цвітіння бузку, калини, малини, смородини та інших рослин. Щоправда, не кожен садівник зрадіє такому гостю та поспішить на фотополювання за ним. Якщо цей «красунчик» облюбує сад, його гусінь-шкідник з апетитом буде пожирати листя дерев та кущів, позбавляючи їх не лише декоративності, а й, в значній мірі, врожайності.
