Навесні 1919 року, після ускладнення ситуації на більшовицькому фронті, армія УНР вимушена була відступити з Поділля та Волині. Але вже у перших числах червня вдалося провести потужний контрнаступ і звільнити від більшовиків значні терени: 3 червня дивізія Удовиченка визволила Кам’янець-Подільський, що незабаром став тимчасовою столицею УНР, 6 червня Запорізька група здобула Проскурів (нині – Хмельницький), ну, а далі більшовиків було відкинуто майже до Києва.
Проте така перемога далася великою кров’ю. Війська гостро потребували людських поповнень. Й вони відразу знайшли їх у добровольцях. «До війська йде велика кількість охотників – інтелігентів та селян», – писав військовий міністр Григорій Сиротенко начальнику Генштабу УНР 6 червня з визволеного Кам’янця-Подільського. «Бойовий склад частин з кожним днем побільшується, дякуючи вступу добровольців, настрій військ відмінний», – доповідав полковник Олександр Удовиченко, дивізія якого упродовж кількох червневих днів за рахунок добровольців з Поділля збільшилася до 900 багнетів.
Але загроза нового наступу із сходу залишалась надзвичайно високою. Тому, не вагаючись, уряд вирішив оголосити першу мобілізацію на підконтрольних теренах УНР. 9 червня 1919 року Головний отаман Симон Петлюра підписав наказ №77 про здійснення мобілізації. Призову підлягали уродженці 1889-1898 років (тобто чоловіки від 20 до 30 років) – до рядового складу, а також підстаршини до 35 років, старшини – до 40. Безпосереднє здійснення мобілізації покладалося на військові з’єднання: 1-й Північній дивізії виділялися для цього Крем’янецький і Острозький повіти; групі Січових стрільців – Ізяславський та Старокостянтинівський повіти; Запорізькій групі – Проскурівський та Летичівський повіти; групі «Запорізька Січ» та дивізії Удовиченка – Кам`янецький і Новоушицький повіти. При кожній пішій дивізії мав бути утворений запасний кіш. Також планувалося з часом при відповідній кількості мобілізованих створити армійські кінний та технічний коші.
Перша хвиля мобілізації пройшла вдало – вже 9 червня у щоденнику армії УНР з`явився перший запис відносно її проведення: «В районі Волинської групи і Січових стрільців – провадиться мобілізація, згідно розпорядження командуючого з’єднаними групами отамана Тютюнника. Призиваються від 20 до 30 років. Мобілізація іде гарно… В тих районах, де більшовики довше панували, селяни йдуть з охотою їх виганяти…»
