Пам’ятаєте дитячу гру «Магазин», коли грошима слугували дрібні камінчики та листя з дерев й кущів? А тепер уявіть, що у Новій Гвінеї ще в середині ХХ ст. нарівні з національною валютою «ходили» мушлі морських молюсків Monetaria moneta (каурі).
Першими використовувати каурі як гроші почали в Китаї, в часи династії Шань (близько 1766‒1154 роки до н.е.) Потім з’явились копії каурі, зроблені з кістки, перламутру, вапняку, нефриту та бронзи – перші монети. З Китаю традиція каурі-грошей розповсюдилась й до інших країн та була у широкому вжитку в безмонетний період XII–XIV століть. Європейці привозили мушлі до Північної Америки, а араби – до Західної Африки.
Ловлять каурі, переважно, на Мальдівах. Для цього на глибину кидають прив’язане пальмове листя й близько тижня очікують, поки молюски не заповзуть на них, щоб поласувати зеленню. З одного листка «збирають» до 10 молюсків. Ось чому каурі мають усі якості грошей – щоб їх добути, необхідно витратити багато часу й докласти чимало зусиль, особливо зважаючи на їх низький фінансовий курс. До прикладу, в середині ХХ ст. сокира коштувала 150 каурі, штука полотна (± 24метра) – 600 каурі, два куска європейського мила або пакетик сушених цвіркунів – 100 каурі. Викуп за наречену складав 5000 каурі та одна корова. Курс каурі відносно валют європейських країн залежав від географії. В середині ХІХ ст. в Індії 1000 каурі коштували 3 англійських пенси, а у Західній Африці у п’ять разів дорожче ‒ 1 шилінг й 3 пенси.
У Гвінейській затоці каурі не живуть, проте саме у Новій Гвінеї (нарівні з іншими західноафриканськими країнами) вони стали важливою грошовою одиницею в період розвитку работоргівлі у XVI ст. й використовувались як гроші до середини ХХ ст. Пам’ять про каурі залишилась у монетній справі країни.
