Шановні поціновувачі історії! Пропоную змінити науковий азимут попередньої оповіді, перемикнувши фокус з однієї головної лінії на іншу, та розглянути зразки художнього кованого та литого оздоблення архітектури нашого міста за напрямком ретроспективного вектору. Дані елементи декору не претендують на світові шедеври, але для Хмельницького – це надзвичайні цікавинки, саме ті, що бережуть спогади й розповідають про цілу епоху.
Отож, у 1896 р. до Проскурова приїздить інженер-початківець Бейриш Юкелевич Ашкіназі. З джерел відомо, що тут, у місті, проживала його тітка, і Бейриш вирішує переселитись до неї. Допускаємо, що переїзд на нове місце був не випадковим. Проаналізувавши промисловість міста, він як фахівець робить висновок, що в такому великому сільськогосподарському регіоні відсутній виробник устаткування для переробної промисловості та найпростіших деталей для техніки. За допомогою родичів викупляє частину механічної майстерні та прилеглу до неї землю у Федора Диберта. У 1898 р. тут починає працювати чавуноливарний та механічний завод Б. Ашкіназі. За короткий час підприємство стало одним з найбільших у місті. Виготовляв завод різноманітне чавунне лиття, металеві вироби, механізми та багато іншого. Вся продукція була відмінної якості. Про це свідчить той факт, що у 1905 р. підприємство відзначене золотою медаллю на Паризькій виставці.
Як ви вже могли здогадатися, саме Бейришу Ашкіназі наше місто завдячує виготовленню чудового металевого декору будівель. До речі, дана постать пов’язана з цікавою та не всім відомою таємницею. І це недивно, адже життя будь-якої історичної постаті обов’язково неминуче обросте великою кількістю розповідей, чуток та легенд. Все це характеризує людину та епоху не гірше, ніж сухі документи, правдивість яких часто знаходиться під сумнівом.
Тож історія на цьому не закінчується. Чекайте на продовження.
