Поштова картка 1907 р. зафіксувала полкову церкву 12-го уланського Бєлгородського полку, яка була збудована на поч. ХХ ст. у передмісті Дубове та зберіглась до наших днів майже без змін.
Історія храму переносить нас у 1888 р., коли був затверджений проект розширення Проскурова на схід та південь і згідно якого неподалік від хуторів Дубових військовому відомству відвели землі для будівництва військового містечка. Швидкими темпами почали будувати казарми, житлові будинки для офіцерського складу, стайні, шпиталь. Вже у 1889-90 рр. у це містечко почали прибувати підрозділи 35-го драгунського Бєлгородського полку.
За прийнятою традицією тих років, до комплексу військового містечка обов’язково мав входити полковий храм. Але збудувати його одночасно з іншими спорудами містечка не вийшло. Отож, понад десятиліття полкова церква Св. Миколая Чудотворця розміщувалась у пристосованому приміщенні однієї з казарм. Нарешті, у 1904 р., військове відомство виділило 44 тис. руб. на спорудження стаціонарної полкової церкви. Для будівництва був обраний «типовий проект військових храмів зразку 1901 року», який розробив архітектор Федір Вержбицький.
Будівлю храму збудували доволі швидко, художники зробили чудовий внутрішній розпис та іконостас з позолотою у півтора яруси. Навколо церкви встановили огорожу з цегляних стовпів та залізних гратів.
Освячення храму відбулось 1907 р. під час урочистостей з нагоди повернення 35-му драгунському Бєлгородському полку його історичної назви – 12-й уланський Бєлгородський полк. На честь цієї події були надруковані кольорові поштівки.
Храм діяв до поч. 1921 р. У перші ж роки радянської влади його закрили, адже церква опинилась на території дивізії Червоного козацтва. Згодом розібрали дзвіницю та купол, а саме приміщення стали використовувати як речовий склад. Після Другої світової війни тут був облаштований спортзал.
У 1991 р. старовинну полкову церкву повернули православним. Був проведений ремонт, відбудовані купол та дзвіниця, відновили Богослужіння. Храм освятили в ім’я Св. Андрія Первозванного та передали Українській автокефальній православній церкві. Згодом він перейшов у підпорядкування Хмельницького єпархіального управління Православної церкви України.
