І знову Хмельницький обласний краєзнавчий музей запрошує у країну ефемероїдів.
«Повертались з вирію жайворонки. Шлях був далеким, тому вирішили перепочити на лісовій галявині. Поки були втомлені ‒ мовчали, а коли крила сповнилися сил, хтось з пернатих вирішив похизуватись перед іншими, мовляв, почувши його спів, сонечко раніше сходить. У відповідь почув, що поява Сонця на небосхилі зарання не дивина ‒ хіба можна спати під той репет, який дехто називає співом. До обміну думками долучилась решта пернатих. Гарячий диспут про таланти закінчився… бійкою. Втомившись від «активного відпочинку», розбурхані та злі, жайворонки полетіли до місць гніздівлі, не помітивши, що вся галявина була вкрита чубами, які вони в запалі повисмикували один в одного.
В той час йшла краєм Весна. Побачивши пташине пір’я та дізнавшись від мешканців галявини про «творчий диспут», вирішила провчити марнославних, перетворивши їх чуби на квітучі рослини. «Можливо, дізнавшись, що весь ліс милується квітами, називаючи їх «чубами жайворонків», присоромлені хвальки перестануть поводитись, як розбещені поп-зірки», ‒ міркувала мудра Весна. Її сподівання виправдались ‒ присоромлені жайворонки позбулися своєї пихатості. А в наших лісах відтоді у другій половині березня розквітають дивовижні квіти, що мають аромат меду й ванілі, ім’я яким ‒ ряст».
Казка-казкою, проте саме за внутрішні пелюстки, що утворюють ковпак, квітка отримала наукову назву Corýdalis ‒ грецькою ‒ «чуб (ковпак) жайворонка». «Пернату» тему в назві рослини підтримали й німці, назвавши її «шпорець жайворонка» ‒ у більшості видів на верхній пелюстці знаходиться шпорець, який містить нектар.
Поласувати «смаколиком», водночас посприявши перехресному опиленню, можуть лише довгохоботкові комахи: джмелі (чесальник, садовий, підземний, польовий, мінливий); самці комарів; повисюхові тощо. Джмелі ж з короткими хоботками, як то: норовий, вересовищний, яскравий та інші, ‒ нахабно прогризають шпорець і без жодних докорів сумління крадуть солодке частування.
Мутуалістичні стосунки у рослини складаються й з мурахами, які «спокусившись» поживним принасінником, переносять насіння рясту на значні відстані, сприяючи його розповсюдженню. І лише з людиною у рослини склався переважно паразитуючий симбіоз. З року в рік Homo sapiens sapiens, керуючись лише психологією «споживача» і ставши заручником власної духовної розбещеності, масово, неконтрольовано збирає Corýdalis на продаж, як з медичною метою, так і на букети, що призводить до відчутного скорочення видової чисельності та ареалу. Тож не дивуймося, що зрештою, ряст поповнить список рідкісних, а згодом і червонокнижних рослин області.
Для усіх охочих милуватись первоцвітами, не зменшуючи їх чисельності, й, водночас, отримати цікаву інформацію про рослини, Хмельницький обласний краєзнавчий музей пропонує придбати яскраві закладки.
Наразі – до наступних зустрічей у країні ефемероїдів!
