Цей двоповерховий будинок по колишній вулиці Олександрівській (нині – Проскурівська, 83), що зафіксувала стара поштова картка початку ХХ ст., вже понад століття перебуває винятково у розпорядженні дітей. А з чого ж все починалося?
На початку ХІХ ст. діяла чітка система державної народної освіти, за якою були встановлені чотири типи навчальних закладів: парафіяльні (школи), повітові (училища), губернські (гімназії) та університети. На Проскурівщині існували лише заклади перших двох типів – працювала розгалужена мережа парафіяльних шкіл та одне повітове (його називали ще «дворянським») училище у Чорному Острові. У 1869 р. під час чергової освітньої реформи училище у Чорному Острові було закрито, а натомість у Проскурові відкрили міське народне училище.
До міських училищ оголосили прийом дітей віком від 7 до 12 років, повний курс навчання тривав 5 років, викладали наступні предмети: Закон Божий, мова з краснописом, арифметика, історія, географія, природознавство, церковний спів, креслення, а також гімнастика, ремесла для хлопчиків та рукоділля для дівчаток. Ще один нюанс – навчання було роздільне, тому існували два відділення – хлопчаче і дівчаче.
Штатним доглядачем (тобто завідувачем) проскурівського училища був призначений Олександр Семенович Тищенко, який обіймав цю посаду наступні 30 років та багато зробив для становлення та розвитку навчального закладу. Тищенко мав у місті величезний авторитет і повагу. Проскурівський нотаріус Костянтин Колоколов у своїх спогадах 1888-1915 рр. згадував: «В серой жизни Проскурова ярко блестели две точки, и одна из них – это двухклассное народное училище, во главе которого стоял популярнейший из жителей, смотритель Тищенко… Вообще, народное училище было учреждением, к которому проскуровское общество очень симпатизировало, к господину Т. все обращались за советами, не исключая милых хозяюшек, и снисходя к их просьбе, он очень часто даже варил им варенье, пек мазурку и приготовлял тюлевыя бабы, хотя последние не всегда выходили у него удачно, ибо были слишком ажурны».
Тривалий час училище розташовувалось у тісних, непристосованих для навчання, приміщеннях на розі Соборної та Мільйонної (нині – вул. Героїв Майдану). Лише завдяки зусиллям О. Тищенка вдалося переконати у 1903 р. міську владу побудувати нове навчальне приміщення на центральній вулиці міста.
Проскурівське міське училище вважалось одним із найкращих у губернії, і саме тому з 1909 р. при ньому відкрили «Постійні педагогічні курси» для вчителів. Треба відзначити, що подібні курси були організовані лише у трьох містах Подільської губернії (ще у Вінниці та Балті).
У перші роки радянської влади училище припинило існування. В будівлі розмістилась середня українська школа (у 1930-х рр. – №7, а в повоєнний час – №3). Зазначимо, що у роки Другої світової війни нацистські окупанти у цьому приміщенні відкрили «Вербувальний пункт» для організації відправки проскурівчан на роботи до Німеччини, куди було вивезено понад 1300 осіб.
У 1970 р. школа переїхала в інше приміщення, а будинок передали обласній станції юних техніків, яку у 1992 р. перейменували в обласний центр науково-технічної творчості молоді.
