Хмельницький обласний краєзнавчий музей завершує серію публікацій «Незвичайні явища природи на Поділлі» розповіддю про одне з найзагадковіших явищ природи XX століття ‒ Тунгуську катастрофу… на Поділлі, або холодне літо 1908 р.
30 червня того року у Сибіру, поблизу річки Підкам’яна Тунгуска, стався сильний вибух, який було чути на відстані 1200 км. Вогненна куля ⌀ 50-100 м спустошила 2000 км2 тайги і повалила близько 80 млн. дерев в R‒30 км. Земля здригнулася, адже ударна хвиля була такої сили, що двічі обігнула планету. Зі слів очевидця, “північну половину неба охопило полум’я. Потім був потужний удар і вибух, який супроводжувався гуркотом такої сили, що з неба падало каміння і ніби стріляли з гармат”. У найближчому поселенні, за 60 км від епіцентру, в будинках вилетіли шибки, жителі відчули тепло, багатьох збило з ніг вибуховою хвилею. Офіційних повідомлень про людські жертви не було, лише один з оленярів загинув від удару об дерево. Проте сотні північних оленів за лічені секунди перетворилися на обвуглені туші.
Сучасні вчені моделюють таку версію тунгуського катаклізму: космічне тіло, масою більшою 100 000 т, зі швидкістю кілька десятків кілометрів на секунду під кутом 10-30° увійшло в атмосферу Землі над Східним Сибіром і почало руйнуватися на висоті 30-50 км. Його шматки розліталися у різні боки. На основній частині об’єкту накопичився надпотужний електричний заряд. Між тілом і поверхнею Землі утворилися гігантські електричні розряди. За короткий час кінетична енергія об’єкту перейшла в електричну енергію розряду, що призвело до вибуху потужністю 500 атомних бомб (у порівнянні зі скинутою на Хіросіму), який стався на висоті 5-10 км над поверхнею Землі.
У 2013 р. дослідники НАНУ на чолі з Віктором Квасницею проаналізували зразки порід, що були зібрані на місці вибуху у 1978 р. у торфовому шарі 1908 р., й підтвердили їх метеорне походження. І хоча більшість вчених погоджуються, що причиною катастрофи стало велике космічне тіло, астероїд або комета, залишається багато питань і сумнівів, адже мікроскопічні частки метеорів потрапляють на землю під час численних метеорних дощів. Крім того викликають сумнів правильність датування шару торфу. Незрозумілими є відсутність кратеру ⌀ до 1,5 км і до сотні метрів у глибину; хаотична зміна траєкторії падіння і швидкості тіла; біологічні мутації ‒ молоді й вцілілі в районі вибуху 200-300-річні дерева ростуть надзвичайно швидко, ґрунт з місця спустошення (за повної відсутності слідів радіації) стимулює ріст рослин на дослідних станціях. Вражають й фізичні явища (геомагнітний ефект, світловий спалах тощо) та різноманітні катаклізми у природі, які не лише супроводжували падіння тунгуського тіла, а й, що цікаво, — мали місце задовго до катастрофи у різних куточках планети. Не оминули вони й Поділля, але про це у завтрашньому випуску.
