Наш сьогоднішній допис є продовженням інформації про ікону на камені, що зберігається в фондах музею. Тоді ми запрошували охочих долучитися до розслідування щодо карбованого зображення.
Після співставлення фактів від наших активних читачів з відомою нам інформацією про даний предмет, виявилося, що ця справа зовсім непроста. Що ж ми тепер знаємо та чим можемо залюбки поділитися?
Образ кожного святого прописаний в правилах іконописних канонів, тому іконописець не може їх зображувати згідно особистих уявлень. З давноминулих часів і до сьогодні іконники у своїй роботі опираються на Візантійський іконописний канон, прийнятий у 787 р. Слово «канон» (з грец. χανων – правило, взірець) в релігії – це правило або догмат з питань віри або виконання релігійних обрядів тощо, установлених найвищою церковною владою як закон. В іконописі – це своєрідний свод правил, що водночас дозволяє відтворити духовну красу та засвідчити істину.
Отже, наш пошук відбувався за найдрібнішими деталями на зображенні(розташування постатей на середнику ікони, елементи одягу, релігійні атрибути тощо) та порівнянням їх із встановленими іконографічними канонами. На жаль, через значні фрагментарні пошкодження цього виявилося замало… Щоб стверджувати напевне, хто зображений на іконі, необхідно обов’язково шукати аналоги, описані в спеціалізованих джерелах.
Розслідування не завершене! А терміну давності дана справа не матиме, а лише навпаки набуватиме ще більшої таємничості.