Сьогодні, 25 лютого, відзначаємо 154-у річницю з Дня народження Лесі Українки (спр. ім’я – Лариса Петрівна Косач).
Чи мала відома Поетеса зв’язок з Хмельниччиною? Так, мала! У Полонному жив рідний брат батька Лесі – Григорій Косач. І ось про один з таких візитів до «дяді Гриши» (за словами самої Лесі) дівчина згадала у листі до своєї матері 05.06. 1893 р.: «У Полонному ми були тільки біля пам’ятника та в Новоселиці, а в Миропілля дядько одного дня збирався нас повезти, та коней не було. В Новоселиці дядько взяв у палаці картину, щоб Тося змалював… В Полонному ми не купалися, бо одно те, що вода ще холоднувата (16 градусів), а друге, що там по більшій частині з берега одразу «прикро» і хто не конечне плаває, то й страшно. Є і добрі місця, але зате вони далеко від дядькової хати. Дядько вмовляв нас, щоб ми зосталися у нього, а він нам найме коня возити нас до купання, та я подумала, що так не варт зоставатися, бо і коня трудно найняти і сторона полонська мало чим сухша і тепліша від колодяженської».
Цікаво, що будинок, у якому гостювала Леся, зберігся до наших днів.
В іншому листі 29.06.1909 р., що адресується подружжю Грінченко, Леся згадує Кам’янець-Подільський: «А як уже не змога або нехіть Вам їхати на чужину, то, може, ліпше, ніж у Криму, було б понад Дністром у Кам’янці, – сей курортик тепер дуже вилюднів, а проте ще не навчився так обдирати людей… клімат там гарний, околиця гарна, а народ рідний. Я б там з охотою жила, коли б вибір житла залежав від мене». Поетесі часто приписують, що це саме вона назвала Кам’янець-Подільський «квіткою на камені».
Широко відомо, що у липні 1888-го р., коли Лесі було 17, вона через важку хворобу, – туберкульоз кісток, – змушена була залишити свою домівку в с.Колодяжне та разом з батьком Петром Антоновичем вирушити на лікування зі ст. Луцьк до Одеси, на Чорне море. Під час поїздки вона створила цикл віршів «Подорож до моря», де милується, зокрема, краєвидами і Славути (Волинь, Хмельниччина), і Поділля.