«Листопад – вересня онук, жовтня син, зими рідний батечко», – так говорили наші предки.
Одинадцятого наступника року за короткі дні й холоди називали роздягальник, безлиста зима, листогній, напівзимник, присмерки року. А ще –пістрявий – від листяного покриву; і чорний, чорнотроп, бо земля гола; і зебровий, коли випаде сніг, але відлига перейде в наступ; і білий, коли зима рано осінь потиснить. Та погана погода – не завада гарному настрою! Чи не так?
По завершенню осінньо-польових робіт, коли збиратися на вулиці було вже надто холодно, молодь гуртувалася в хаті: відновлювалися хатні вечорниці, які в Україні мали багато варіантів.
Найбільш вирізнялися своїм змістом буденні і святкові. Основою буденних, їх ще часто називали досвітками, була гуртова робота: прядіння, шиття, вишивання, лущення квасолі та кукурудзи тощо. А між працею – танцювали, співали та жартували.
Святкові вечорниці теж не були однотипними, оскільки їх пов’язували з певною подією або святом. Умовно їх можна розділити на недільні (у неділю), весільні (у сезон весіль), прощальні (під час проводів товариша-рекрута) і празникові (складчини, складки, грища на великі свята).
Хай місяць цей буде для нас усіх спокійним та добрим.
Сподіваємося, Ви дізналися з нашого допису для себе щось нове.
Продовження буде. Пізнаємо рідну мову разом з краєзнавчим музеєм.
На фото предмети з колекції музею: Календар, козубець, веретено, нитки.
